1. Математичний термін, що позначає властивість множини, яка є обмеженою з одного боку (наприклад, на числовій прямій) і необмеженою з іншого; стан або якість напівнескінченного.
2. У фізиці та прикладних науках — характеристика об’єкта, області або процесу, що має нескінченну протяжність лише в одному напрямку або має нескінченну границю лише з одного боку.