Значення
-
Математичний термін, що позначає властивість множини, яка є обмеженою з одного боку (наприклад, на числовій прямій) і необмеженою з іншого; стан або якість напівнескінченного.
-
У фізиці та прикладних науках — характеристика об’єкта, області або процесу, що має нескінченну протяжність лише в одному напрямку або має нескінченну границю лише з одного боку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівскінченність, р. напівскінченності, д. напівскінченності, з. напівскінченність, о. напівскінченністю, м. напівскінченності, к. напівскінченносте