Древослів

Словник Української Мови

  • обкуритися

    1. Вдихнути велику кількість тютюнового диму або диму іншої речовини, що призводить до неприємних відчуттів (нудоти, запаморочення, слабкості).

    2. (Розм.) Накуритися наркотичних речовин у великій кількості, досягнувши стану сильного сп’яніння чи отруєння.

  • раманівський

    1. Стосовний до Рамана, пов’язаний із ним (наприклад, про населений пункт).

    2. Стосовний до творчості, життя або ідей французького письменника Ромена Роллана (фр. Romain Rolland), чиє прізвище в українській традиції передається як «Раман Роллан».

  • обкурювання

    Процес дії за значенням дієслова “обкурювати”; навмисне заповнення приміщення або простору димом (зазвичай тютюновим, рідше — іншими речовинами), що призводить до насичення повітря цим димом та впливу на людей або предмети, які там перебувають.

    У переносному значенні — стан сильного алкогольного чи наркотичного сп’яніння, коли людина відчуває себе оглушеною, спантеличеною, немов оповитою димом (розм.).

  • рамапітек

    Рамапітек — викопна людиноподібна мавпа, рештки якої знайдені в Індії, Пакистані, Кенії та Угорщині; вважається одним з ранніх представників підродини гомінін, що жив близько 14-8 мільйонів років тому.

  • обкурювати

    1. Піддавати дії диму, куріння; наповнювати димом, чадом.

    2. Розм. Вживати наркотичні речовини шляхом куріння, перебувати під їх дією; також уживати велику кількість тютюну.

  • рамат

    1. У давньоєврейській традиції — висока, відкрита місцевість, пагорб; часто зустрічається в географічних назвах Палестини (наприклад, Рама або Рамот).

    2. У сучасному івриті — висота, пагорб, курган; складова частина багатьох сучасних географічних назв в Ізраїлі (наприклад, Рамат-Ган, Рамат-ха-Шарон).

  • обкурюватися

    1. Піддавати себе впливу диму від тютюну, наркотичних речовин або пахощів, вдихаючи його, з метою отримання специфічного фізіологічного чи психотропного ефекту.

    2. (перен., розм.) Перебувати в стані сильного психічного збудження, ейфорії або сп’яніння від якихось вражень, подій.

  • раматка

    1. (географія) Невеликий струмок або річечка, що впадає в більшу річку; часто вживається у топонімії для позначення приток.

    2. (історичне) Назва однієї з приток річки Рось, що протікала територією сучасної Київської області.

  • обкусаний

    1. Такий, що має сліди кусання на поверхні; пошкоджений зубами чи щелепами.

    2. (Переносно) Про щось, що має нерівні, пошарпані краї або вигляд, наче його погризли.

  • обкусаність

    Обкусаність — властивість за значенням дієслова “обкусати”; стан, коли щось пошкоджено укусами, має ознаки обгризання.