Значення
-
Процес дії за значенням дієслова “обкурювати”; навмисне заповнення приміщення або простору димом (зазвичай тютюновим, рідше — іншими речовинами), що призводить до насичення повітря цим димом та впливу на людей або предмети, які там перебувають.
-
У переносному значенні — стан сильного алкогольного чи наркотичного сп’яніння, коли людина відчуває себе оглушеною, спантеличеною, немов оповитою димом (розм.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обкурювання, р. обкурювання, д. обкурюванню, з. обкурювання, о. обкурюванням, м. обкурюванні, к. обкурювання