1. Закріплена земляна споруда у формі квадрата, прямокутника або багатокутника, призначена для кругової оборони, що використовувалася в фортифікації XVI–XIX століть.

2. У переносному значенні — надійно укріплений пункт, оплот, центр опору (наприклад, ідейний редут).

1. У біології: орган, тканина або клітина, що в процесі еволюції втратила свою первісну функцію та значно зменшилася в розмірах, залишившись у організмі як залишкова структура (наприклад, апендикс у людини, рудиментарні кістки у китів).

2. У лінгвістиці: звук або склад, що випадає (редукується) у слові внаслідок мовних процесів, часто в не наголошених позиціях.

3. У хімії та техніці: речовина, що бере участь у реакції відновлення, віддаючи електрони або з’єднуючись з киснем; відновник.

Організми (переважно бактерії та гриби), що розкладають мертву органічну речовину (детрит) до неорганічних сполук, які потім знову можуть бути використані рослинами; деструктори.

1. Овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним коренем, що має гострий смак і використовується в їжу.

2. Коренеплід такої рослини, який вживають сирим або в обробленому вигляді як приправу до страв.