Словник Української Мови
1. (про мікроорганізми, штами, популяції) Здатний чинити опір, проявляти стійкість до шкідливої дії певних факторів, зокрема до антибіотиків, пестицидів, лікарських засобів тощо.
2. (про хвороби, патологічні стани) Важко піддається лікуванню, має стійкий характер до терапевтичного впливу.
3. (у більш широкому значенні) Стійкий, здатний протистояти певним впливам, діям або змінам.
1. Здатність організму, тканини, клітини чи мікроорганізму чинити опір, протидіяти шкідливій дії чинників навколишнього середовища, зокрема хвороботворних мікробів, паразитів, отрут, певних лікарських препаратів (наприклад, антибіотиків), променевої терапії тощо.
2. У техніці та матеріалознавстві — властивість матеріалу, виробу чи конструкції протистояти руйнівному впливу зовнішніх факторів (корозії, зношуванню, високій температурі, механічним навантаженням).
3. У психології та соціології — здатність особистості чи соціальної групи чинити опір негативним впливам, стресогенним ситуаціям, маніпуляціям, зберігаючи психічну стійкість та функціональність.
1. (історичне) Офіційна резиденція, місце перебування правителя або представника верховної влади в деяких європейських країнах (наприклад, у Німеччині, Австрії).
2. (переносне, книжне) Місце постійного перебування, центр діяльності якої-небудь важливої установи, організації або видатної особи.
Резистивіметр — прилад для вимірювання питомого електричного опору (резистивності) ґрунтів, гірських порід та інших матеріалів, що застосовується переважно в геофізичній розвідці.
1. (техн.) Пов’язаний з резистором, властивий резистору; призначений для створення електричного опору.
2. (фіз., техн.) Такий, що чинить опір (струму, рухові тощо); опірний.
3. (про електроніку, техн.) Такий, що базується на використанні резисторів або принципу зміни електричного опору (наприклад, про сенсорний екран: резистивний екран).
1. Білковий гормон, який виробляється жировою тканиною (адипоцитами) та макрофагами, бере участь у регуляції метаболізму глюкози та жирів, а також сприяє розвитку інсулінорезистентності.
2. (У техніці) Рідка суміш на основі синтетичних смол, що використовується як просочувальний і скріплювальний матеріал для виготовлення вуглецевих та скляних композитів (наприклад, в авіабудуванні).