Древослів

Словник Української Мови

  • резист

    1. (в електротехніці та радіотехніці) Пасивний елемент електричного кола, призначений для створення певного опору електричному струму; резистор.

    2. (в мікроелектроніці) Структура або шар на поверхні напівпровідникової пластини, що захищає певні ділянки від впливу під час технологічних процесів (наприклад, травлення, імплантації іонів).

    3. (в поліграфії) Матеріал (наприклад, спеціальний лак або емульсія), який наноситься на друковану форму для захисту окремих її ділянок від дії кислот під час травлення.

  • резистанс

    1. (від фр. résistance — опір) Організований рух опору, спрямований проти окупаційного режиму, тоталітарної влади або іноземного втручання, особливо поширений щодо діяльності під час Другої світової війни в окупованих нацистами країнах Європи.

    2. (у фізиці та техніці) Рідковживана назва для електричного опору як фізичної величини або елемента електричного кола.

    3. (переносно) Внутрішня або моральна здатність чинити опір зовнішньому тиску, несприятливим обставинам.

  • цябрина

  • резистансний

    1. Стосовний до резистансу (опору), що характеризується здатністю чинити опір, протидіяти чомусь, зокрема стійкістю до зовнішніх впливів, пошкоджень або захворювань.

    2. У біології та медицині — властивий резистентності, тобто стійкий до дії певних факторів, наприклад, стійкий до антибіотиків (про мікроорганізми), до шкідників (про рослини), до хвороб.

    3. У техніці — пов’язаний з електричним опором, що має відношення до резистора або опору як компонента електричного кола.

  • цябро

  • резистанц

    Резистанц — рух опору, збройна боротьба населення окупованих територій проти загарбників під час Другої світової війни, зокрема у Франції, Італії, Польщі, Югославії та інших країнах Європи.

    Резистанц — учасник такого руху опору, підпільник, партизан.

  • цяв

  • цявкання

  • резистанцний

    1. Стосовний до резистанції (організованого руху опору, переважно під час Другої світової війни, проти окупаційних режимів).

    2. Пов’язаний з біологічною резистентністю, здатністю організму чи мікроорганізму чинити опір шкідливим факторам (наприклад, стійкість бактерій до антибіотиків, комах до інсектицидів).

  • цявкати