Значення
-
(від фр. résistance — опір) Організований рух опору, спрямований проти окупаційного режиму, тоталітарної влади або іноземного втручання, особливо поширений щодо діяльності під час Другої світової війни в окупованих нацистами країнах Європи.
-
(у фізиці та техніці) Рідковживана назва для електричного опору як фізичної величини або елемента електричного кола.
-
(переносно) Внутрішня або моральна здатність чинити опір зовнішньому тиску, несприятливим обставинам.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. резистанс, р. резистансу, д. резистансові, з. резистанс, о. резистансом, м. резистансі, к. резистансе