Словник Української Мови
Примусове відчуження майна у власника державою або іншим уповноваженим органом з подальшою виплатою компенсації, що застосовується за виняткових обставин (наприклад, під час війни, стихійного лиха).
У театрі, кіно тощо: предмети, які використовуються акторами під час вистави або зйомок для створення відповідного середовища та атмосфери (наприклад, меблі, посуд, зброя).
1. Такий, що був примусово відібраний у власника державою або владою для військових чи державних потреб, зазвичай із наступною компенсацією.
2. (У переносному значенні) Такий, що був привласнений, захоплений силою або примусом; конфіскований.
1. Примусово відбирати майно, транспортні засоби, приміщення тощо у власників для тимчасового використання державою (здебільшого у воєнний час або за надзвичайних обставин), зазвичай із наступною компенсацією.
2. Офіційно вилучати, конфіскувати щось на підставі рішення уповноважених державних органів.
1. (про майно, ресурси) Підлягати реквізиції; бути конфіскованим або примусово відчуженим державними органами для суспільних або військових потреб, зазвичай у воєнний час або за надзвичайних обставин.
2. (розм., жарт.) Бути взятим, забраним кимось для тимчасового чи постійного використання, часто без дозволу власника.
1. (в математиці, статистиці) Величина, яка періодично повторюється; елемент, що з’являється з певною регулярністю в послідовності даних або в часовому ряді.
2. (в лінгвістиці, текстології) Повторюваний елемент тексту (слово, словосполучення, мотив або тема), який несе важливу смислову або структурну функцію.
3. (загальне) Те, що періодично повертається, відновлюється або повторюється; повторювана подія, стан або явище.