Древослів

Словник Української Мови

  • реквієм

    1. Католицька заупокійна меса, а також музичний твір для хору, солістів і оркестру, написаний на канонічний текст такої меси.

    2. Траурний музичний твір (або віршований) у пам’ять про померлого, не обов’язково пов’язаний з богослужбовим каноном.

    3. Переносно: похмура, скорботна музика або атмосфера; символ смерті, загибелі, скорботи.

  • реквіємний

    1. Який стосується реквієму (заупокійної служби в католицькій церкві або музичного твору для неї).

    2. Який має урочисто-сумний, траурний характер; похоронний, скорботний.

  • цілковитий

  • реквізит

    1. Предмети, які використовуються в театральній виставі, кінофільмі, на знімальному майданчику або телестудії для створення відповідного антуражу та ілюзії реальності (наприклад, меблі, посуд, зброя, прикраси).

    2. Сукупність обов’язкових відомостей, даних, які повинні міститися в офіційному документі або на фінансовій чи товарній розрахунковій формі для надання їм юридичної сили (наприклад, назва організації, дата, підпис, печатка, банківські реквізити).

    3. У переносному значенні — характерні, типові деталі, атрибути, які супроводжують певне явище, подію або стан.

  • цілковитість

  • реквізитний

    1. Стосовний до реквізиту, властивий йому; призначений для реквізиту.

    2. У театрі, кіно тощо: такий, що стосується предметів бутафорії та обстановки, які використовуються під час вистави, зйомок.

  • цілковито

  • реквізитор

    1. Особа, відповідальна за підбір, зберігання та підготовку реквізиту (предметів обстановки, побуту, костюмів тощо) для театральної вистави, кінофільму чи іншого сценічного дійства.

    2. Працівник установи, організації або підприємства, який відає господарським майном, інвентарем (реквізитом) та забезпечує ним службовців для виконання службових обов’язків (застаріле значення).

  • цілком

  • реквізиційний

    1. Стосовний до реквізиції, властивий їй; призначений для проведення реквізиції.

    2. Який здійснює реквізицію, займається нею.