Словник Української Мови
1. Особа, яка займається рекетом — вимаганням грошей, майна або примушенням до співпраці під погрозами насильства, знищення майна чи інших незаконних дій.
2. У розмовному вживанні — кримінальний елемент, бандит, який систематично застосовує силу та погрози для отримання незаконних прибутків або встановлення контролю.
3. Історично — представник злочинного угруповання, що діяв в Україні та інших країнах пострадянського простору в 1990-х роках, займаючись вимаганням у підприємців та бізнесменів.
1. Стосований до рекетирів або рекетирства, властивий їм.
2. Побудований на залякуванні, шантажі та силі з метою незаконного відбирання майна або грошей; бандитський.
1. Інформація про товари, послуги, події тощо, що поширюється за допомогою різних засобів масової комунікації з метою залучення уваги, формування інтересу та спонукання до дії (наприклад, покупки).
2. Галузь діяльності, пов’язана з розробкою, створенням та поширенням таких інформаційних повідомлень.
3. Розголос, популярність, яку хтось або щось отримує внаслідок широкого обговорення або висвітлення.
1. Стосовний до рекламації, пов’язаний з нею; призначений для подання, розгляду чи врегулювання рекламацій.
2. Який містить у собі вимогу, претензію або скаргу (переважно щодо якості товару чи послуги).