Словник Української Мови
Радіоактиній — застаріла назва ізотопу радію (Ra-228), який є продуктом розпаду торію-232 та має період напіврозпаду 5,75 року.
Радіоактиній — історична назва хімічного елемента актинію (Ac-227), що використовувалася на початку XX століття для позначення його радіоактивних властивостей.
Радіоакумулятор — це пристрій для накопичення та подальшого використання енергії радіохвиль, що перетворює енергію електромагнітного випромінювання в електричну.
Радіоакумулятор — це застаріла назва для радіоприймача з автономним живленням (наприклад, від вбудованих батарей), який не потребує підключення до зовнішньої електричної мережі.
1. Розділ акустики, що вивчає взаємодію звукових хвиль з електромагнітними в радіодіапазоні, а також методи генерації, виявлення та використання звуку за допомогою радіохвиль.
2. Сукупність технічних методів і засобів для передавання звукових сигналів (мови, музики) на відстань за допомогою радіохвиль; технічна основа радіомовлення.
1. Пов’язаний із взаємодією радіохвиль і звукових коливань, що стосується перетворення акустичних сигналів у радіосигнали або навпаки.
2. Призначений для виявлення, прийому або вивчення звукових хвиль (особливо інфразвуку) за допомогою радіотехнічних методів, наприклад, про радіоакустичне зондування атмосфери.
1. Фізична величина, що характеризує здатність поверхні небесного тіла відбивати радіохвилі, визначається як відношення потоку розсіяного радіовипромінювання до потоку радіовипромінювання, що падає на поверхню.
2. В астрономії — коефіцієнт відбиття об’єкта (планети, астероїда) у радіодіапазоні, важливий параметр для дослідження властивостей поверхні за допомогою радіолокації.