Словник Української Мови
1. Чоловічий головний убір з козирком, зазвичай з твердим або напівтвердим денцем, різновид фуражки або кепі.
2. (спец.) Мішок з паперу, полотна тощо для насипних матеріалів (цукру, борошна, цементу), зазвичай конічної або циліндричної форми.
3. (техн.) Захисний кожух, кришка, оболонка, що закриває певний вузол або деталь механізму (наприклад, підшипника).
1. Процес створення карт (географічних, топографічних, геологічних тощо) на основі зйомок, вимірювань та інших досліджень певної території або об’єкта.
2. (перен., у науці та технологіях) Встановлення взаємного розташування, послідовності або зв’язків між складовими частинами чого-небудь (наприклад, генів у геномі, даних у комп’ютерній пам’яті, процесів у системі).
3. (у програмуванні та комп’ютерній графіці) Зіставлення, накладання двовимірного зображення (текстури) на поверхню тривимірної моделі для надання їй реалістичного вигляду.
1. Велика дерев’яна посудина (діжка), зроблена з клепок, стягнутих обручами, що використовується для зберігання рідин, сипучих продуктів або засолювання овочів.
2. Застаріла назва для бондарної майстерні або приміщення, де виготовляють або зберігають діжки, кадки, бочки.
1. Змінний блок у принтерах, копіювальних апаратах або факсах, що містить запас фарби (чорнила, тонера) та, часто, друкуючі голівки або фотобарабан, призначений для одноразового використання або перезаправки.
2. Змінний елемент у деяких системах фільтрації води, що містить активоване вугілля або інший фільтрувальний матеріал для очищення води.
3. Змінний блок або касета з рідким паливом, газом або іншим робочим середовищем, що встановлюється в певний пристрій (наприклад, пальник, лампа) для його роботи.
1. Діалектна назва великої дерев’яної бочки, особливо такої, що використовується для засолювання огірків, капусти або зберігання рідин.
2. У переносному значенні — про повну, налиту до країв посудину або про велику кількість чогось.
1. Невеликий прямокутний аркуш паперу, картону або пластику стандартного розміру, що містить певну інформацію або виконує функцію документа (наприклад, кредитна карточка, читацька карточка, візитна карточка).
2. Окремий листок у картковій системі обліку або каталозі, що містить відомості про щось (наприклад, карточка в бібліотечному каталозі, облікова карточка співробітника).
3. Окрема ілюстрована картка, часто з колекційною метою (наприклад, бейсбольна карточка, художня листівка-карточка).
4. У комп’ютерній термінології — плата, електронний пристрій, що вставляється у роз’єм на материнській платі комп’ютера (наприклад, відеокарточка, звукова карточка, мережева карточка).
5. У розмовній мові — карта для гри (ігральна карта).
1. Стосунний до картотеки, властивий їй; призначений для картотеки.
2. Який має форму картотеки, організований за її принципом.
1. Дерев’яна посудина циліндричної форми з двома днищами, що використовується для зберігання та засолювання продуктів (наприклад, огірків, капусти), рідше — рідин.
2. Розмовна назва великого черева, живота у людини.
3. У техніці: деталь, корпус циліндричної форми у деяких механізмах (наприклад, барабан лебідки, частина сепаратора).
Жінка, яка працює картотекаркою, веде картотеку.
Розмовна назва спеціальної шафи з ящиками для зберігання карток (картотеки).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “діжа” — невелика дерев’яна посудина (часто циліндричної форми) для замішування тіста, виготовлення сиру або зберігання продуктів.
2. Рідкісне, діалектне позначення невеликої бочки або кадки.
3. У переносному значенні — жартівливе або іронічне звернення до повненької, пухкої дівчинки або жінки.