Словник Української Мови
1. (в біохімії та медицині) Пов’язаний з радіоімунологією — методом дослідження, що поєднує використання радіоактивних ізотопів і принципи імунології для визначення вкрай малих кількостей біологічно активних речовин (наприклад, гормонів) у рідинах організму.
2. (про метод, аналіз) Такий, що ґрунтується на специфічній взаємодії антигену з антитілом, міченим радіоактивним ізотопом, для кількісного вимірювання речовини.
Радіоімуносорбент — лабораторний реактив або діагностичний набір, що містить антиген або антитіло, мечені радіоактивним ізотопом, і призначений для виявлення та кількісного визначення специфічних білків (наприклад, гормонів, антитіл) у сироватці крові за допомогою методу радіоімунного аналізу.
Пов’язаний з радіоімуносорбентним аналізом (методом лабораторної діагностики, що поєднує використання радіоактивних ізотопів та імуносорбентів для виявлення та вимірювання кількості специфічних антигенів чи антитіл у біологічних зразках).
1. Метод виявлення, розпізнавання та визначення місцезнаходження об’єктів за допомогою радіотехнічних засобів, що ґрунтується на прийманні та аналізі радіохвиль, відбитих від цих об’єктів або випромінених ними.
2. Процес або результат такого виявлення, що відображається засобами візуалізації (наприклад, на екрані радіолокатора).
Радіоінженер — фахівець з вищою технічною освітою, який займається розробкою, проектуванням, експлуатацією або ремонтом радіотехнічного обладнання та систем радіозв’язку, радіомовлення, радіолокації тощо.