Словник Української Мови
1. (хім., техн.) Насичувати кислотою або додавати кислі речовини до чогось, щоб знизити рівень pH, зробити більш кислим.
2. (перен., розм.) Викликати відчуття або стан, подібний до дії кислоти (наприклад, печіння, роздратування, неприємний осад).
3. (с.-г., екол.) Призводити до підвищення кислотності ґрунту або водного середовища внаслідок природних процесів або антропогенного впливу.
1. (хім., техн.) Процес додавання кислоти або іншої сполуки до розчину, речовини чи середовища з метою зниження рівня pH, тобто збільшення кислотності.
2. (с.-г., екол.) Процес накопичення кислих сполук у ґрунті, що призводить до зниження його родючості; підвищення кислотності ґрунту.
3. (мед., біол.) Порушення кислотно-лужної рівноваги в організмі чи біологічній системі у бік збільшення кислотності; ацидоз.
1. (хім., техн.) Набути кислих властивостей, стати кислим; піддатися дії кислоти або окисненню, що призводить до зниження pH середовища.
2. (перен., розм.) Про людину: стати надто в’їдливим, критичним, злобним або сварливим у поведінці та висловлюваннях.
1. Додати кислоти або кислої речовини до чогось, щоб збільшити кислотність середовища, розчину, продукту тощо.
2. У хімії та технологіях: навмисно знизити рН середовища, зробивши його кислотним.
3. У розмовній мові: діяти або говорити так, що викликає неприємне, похмуре, “кисле” враження, зіпсувати настрій.
Закисленість — стан ґрунту, води або іншого середовища, що характеризується підвищеною концентрацією кислот (іонів водню) і низьким значенням pH.
Закисленість — властивість хімічного середовища бути кислим, наявність кислотних компонентів, що визначають його агресивність або непридатність для певних біологічних чи технічних процесів.
1. (хім., техн.) Процес набуття кислих властивостей, підвищення кислотності середовища (розчину, ґрунту, продукту тощо) внаслідок хімічних реакцій або діяльності мікроорганізмів.
2. (с/г, екол.) Погіршення стану ґрунтів, пов’язане зі значним збільшенням концентрації іонів водню та обмінного алюмінію, що призводить до зниження родючості.
3. (кул.) Процес квашення або киснення харчових продуктів (наприклад, капусти, огірків) шляхом створення умов для діяльності молочнокислих бактерій.
4. (перен., розм.) Стан занепаду, застою, втрати живості та активності в соціальних процесах, діяльності організації тощо.
1. (про середовище, ґрунт, розчин тощо) Такий, що має підвищену кислотність; зі збільшеним вмістом кислот або кислотних сполук.
2. (перен., розм., про людину або групу) Такий, що перебуває у стані застою, бездіяльності, не розвивається; закостенілий, консервативний.
1. (про тісто, молоко, рідини) Починати піддаватися процесу бродіння, киснути, набувати кислого смаку та запаху внаслідок діяльності бактерій або дріжджів.
2. (перен., розм.) Впадати в стан млявості, апатії, нерозважливості; ставати задумливим, інертним, втрачати бадьорість.
1. Про рідини (особливо молоко, вино, тісто): псуватися внаслідок процесу бродіння, набувати кислого смаку та запаху внаслідок діяльності бактерій або дріжджів.
2. Перен. Втрачати бадьорість, енергію, життєву активність; ставати млявим, апатичним, поринати у важкі роздуми або бездіяльність.
3. Розм. Довго та нудно перебувати десь, затримуватися на одному місці, часто без певної мети.