Словник Української
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “віз” — невеликий віз, легка колісна конструкція для перевезення вантажів або людей, часто ручна.
2. Спеціальний рухомий пристрій на колесах для пересування або транспортування (наприклад, інвалідний візочок, візочок для перевезення дітей).
3. У техніці — рухома частина або вузол деяких механізмів та верстатів, що переміщається по напрямних (наприклад, візочок крана, візочок швейної машинки).
1. Належна Еолові (богу вітрів у давньогрецькій міфології) або пов’язана з ним.
2. Утворена або зумовлена дією вітру (про форми рельєфу, відкладення тощо).
Геофіти — рослини, у яких органи, що переносять несприятливий період (зиму, посуху), заховані під землею у вигляді бульб, цибулин, кореневищ чи коренепагонів.
Візометрія — метод вимірювання гостроти зору за допомогою спеціальних таблиць (оптичних таблиць), що містять літери, символи або картинки різного розміру.
Візометрія — кількісна оцінка зорової функції, яка визначає мінімальний кут розрізнення оком двох точок.
1. Зменшувальна форма до слова “віз”: невеликий віз, зазвичай з одним або двома колесами, призначений для перевезення невеликих вантажів або поїздок однієї-двох осіб.
2. Рухомий пристрій на колесах або роликах для переміщення вантажів, обладнання або сировини у виробничих, складських, торгових або побутових умовах (наприклад, вантажний візок, візок для багажу, візок у супермаркеті).
3. Спеціальна рухома частина або пристрій у механізмах, машинах та обладнанні, що забезпечує їх переміщення або подачу (наприклад, візок верстата, візок принтера).
4. Дитячий транспортний засіб для перевезення немовлят та маленьких дітей, що має кузов, ручку для штовхання та кріплення для сидіння; дитячий візок.
геофіт — рослина, бруньки відновлення якої для перезимівлі або перенесення несприятливого періоду (спекотної посухи) заховані в ґрунті (наприклад, на кореневищах, цибулинах, бульбах).
1. (грецька міфологія) Бог вітрів, син Посейдона, який жив на плавучому острові Еолія та мав владу над усіма вітрами; зображався з міхом, повним вітрів.
2. (переносне значення, поетичне) Поезія, музика, що нагадує за звучанням шум вітру; вітер, повітряна стихія.
1. Особа, яка керує запряженим у віз конем або іншою тягловою твариною; фірман, візник.
2. (у спеціальному контексті, наприклад, історичному чи спортивному) Керівник колісниці, квадриги тощо, особливо в давнину або на змаганнях.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “візник” — той, хто керує возом або фірою, запряженими кіньми.
2. Уживається як власна назва, зокрема, персонажа народної казки “Сірко” — маленького візника, який допомагає головному героєві Івасикові-Телесикові.
1. (в біології) здатність деяких організмів (наприклад, рослин, грибів, бактерій) рости в горизонтальному напрямку або залишатися під поверхнею ґрунту.
2. (у психології) глибока емоційна прихильність людини до певного місця, краю або ландшафту, почуття духовного зв’язку з конкретною територією.