• вручителька

    Вручителька — жіночий відповідник до слова “вручитель”, жінка або дівчина, яка щось урочисто передає, вручає (наприклад, нагороду, диплом, квіти) іншій особі.

  • елінін

    1. (істор.) Представник давньогрецького племені елінів, що мешкало в Фессалії та вважалося прабатьківщиною еллінів; за давньогрецькими міфами — син Девкаліона, родоначальник еллінів.

    2. (перен., книжн., заст.) Узагальнена назва давнього грека, елліна.

  • вручитель

    Особа, яка вручає щось комусь, передає щось у власність, користування або на зберігання.

    У юридичній практиці: сторона в договорі або угоді, яка передає майно, документ, гроші або іншу цінність іншій особі (вручателю) для певних цілей (наприклад, на зберігання, в оренду, для доставки).

  • гекістотерми

    1. (географія) Рослини холодних регіонів, що ростуть у місцях з низькими середньорічними температурами (наприклад, у тундрі, високогір’ях або поблизу снігової лінії).

    2. (біологія) Організми (переважно рослини), пристосовані до життя в умовах постійно низьких температур навколишнього середовища.

  • вручення

    1. Дія за значенням дієслова «вручити»; передача чогось (нагороди, документа, посади тощо) офіційно, часто в урочистій обстановці.

    2. Процес або факт отримання чогось урочисто або офіційно; акт прийняття.

  • елінговий

    1. Який стосується елінгу — спеціально обладнаного місця для будівництва, ремонту або зберігання невеликих суден (яхт, катерів), що зазвичай має похилий спуск до води.

    2. Який стосується елінгу — конструкції для спуску суден на воду або їх підйому з води, що складається з похилих колій та спеціального візка.

  • гекістотерм

    Гекістотерм — біологічний термін для позначення рослини, яка зростає в умовах дуже низьких температур протягом усього року, зокрема в полярних пустелях, на високогір’ях або в зонах вічної мерзлоти.

    Гекістотерм — організм (переважно рослина), пристосований до життя в найхолодніших кліматичних умовах, де середня температура найтеплішого місяця не перевищує 0°C.

  • вручання

    1. Дія за значенням дієслова “вручати”; передача чогось (нагороди, документа, подарунка тощо) комусь, зазвичай урочисто або офіційно.

    2. Процес або факт отримання чогось у руки, прийняття переданого.

  • елінг

    Спеціальна споруда на березі водойми (річки, озера, моря) для будівництва, ремонту або зимового зберігання малих суден (човнів, яхт), що зазвичай має похилий спуск (стапель) і може бути закритою або відкритою.

    Назва окремих населених пунктів, зокрема селища в Україні.

  • вруно

    1. (діал.) Те саме, що брехун — людина, яка говорить неправду, схильна до обману.

    2. (діал., перен.) Обман, брехня, неправдива інформація.