Стан, за якого політика відсутня як явище або її свідомо уникають.
Свідома позиція нехтування політикою та усунення від неї.
Те саме, що аполітичність — байдужість або навмисне невтручання в політичне життя.
-
аполітизм
Аполітизм — це поняття, що має таке саме значення, як і слово “аполітичність”.
У 1920-х роках представники літературних організацій “Плуг” та “Гарт” виступали ініціаторами рішучого протистояння як аполітизму й націоналізму, так і шкідливим тенденціям у писемництві України (за даними “Радянського літературознавства”, том 3, 1958, стор. 8).
-
аполітичний
АПОЛІТИЧНИЙ, -а, -е. Прикметник для позначення особи чи явища, що залишається осторонь або навмисно уникає будь-якої участі в політичних та громадських справах.
Ілюстрація вживання: За твердженням газети “Радянська Україна” від 27 серпня 1946 року, жоден періодичний видання — науковий чи літературно-художній — не може дозволити собі бути поза політикою.
Ілюстрація вживання: У романі “Міжгір’я” (1953) Юрія Яновського персонаж Преображенський, будучи позапартійним і надто вузьким фахівцем, представлений як людина, яка, можливо, абсолютно байдужа до політики.
-
аполітичність
Аполітичність — це позиція, що полягає в униканні участі в політичному та громадському житті. Як приклад: українські кінематографісти, протистоячи натуралізму, формалізму, безідейності та аполітичності, керувалися в своїй роботі партійними директивами ідеологічного характеру (за даними «Укр. кіномист.», II, 1959, с. 71).
-
аполог
Аполог — це літературний термін, що позначає коротке алегоричне оповідання, переважно про тварин, яке має моралізуючий зміст. Саме цей жанр став основою для подальшого формування байки.
-
апологет
Апологет — книжне іменник чоловічого роду, що означає особу, яка виступає на захист когось або чогось.
Наприклад, у науковій літературі (журнал “Наука”, №2, 1959 р.) зазначалося, що апологети імперіалізму прагнуть принизити економічні успіхи держав соціалістичної спільноти, очолюваної Радянським Союзом.
-
апологетика
Апологетика — це розділ богословської науки, основним завданням якого є захист і обґрунтування догматів християнської віри.
У переносному значенні це слово означає захисне виправдання або надмірне вихваляння будь-якого вчення, суспільного устрою тощо.
-
апологетичний
Прикметник, що означає: сповнений апологетики (у другому значенні цього слова).
Яскравою ознакою сучасної буржуазної соціології є її схильність до апології. Свою головну теоретичну мету ця наука вбачає в тому, щоб виправдовувати й захищати лад капіталізму (за джерелом: Комуніст України, №5, 1961, стор. 73).
-
аподозис
1. Обмін подарунками, коли один дар надається як відповідь на інший.
2. У граматиці — речення, що залежить від головного та вступає з ним у підрядний зв’язок.
3. У риториці — фрагмент ораторського виступу, де той, хто говорить, звертається до аудиторії з проханням про виявлення милосердя до обвинуваченого.
-
апозиція
Процес додавання чогось, накладання одного шару на інший, утворення нашарувань або поступове нарощування.
Дія, внаслідок якої дві поверхні зближуються, прилаштовуються одна до одної або приєднуються.
Біологічний процес збільшення обсягу тканин живого організму або клітинних стінок, що відбувається за рахунок осідання та накопичення нових шарів речовини на вже існуючій поверхні.
У граматиці — термін, що має таке саме значення, як і «прикладка» (друге значення цього слова).