Апофізеоліз — це медичний термін, що означає перелом апофіза (кісткового виступу, до якого прикріплюється м’яз) з відривом його від основної кістки, спричинений надмірним навантаженням або різким скороченням прикріпленого м’яза; характерний переважно для дітей та підлітків.

Апофіліт — мінерал класу силікатів, гідроксилвмісний силікат калію та кальцію шаруватої будови, що кристалізується в тетрагональній сингонії; утворює прозорі або напівпрозорі кристали таблитчастої, біпірамідальної форми, часто з характерним перламутровим блиском.

1. (у мовознавстві) Звукова зміна в корені слова, що виникає внаслідок чергування голосних залежно від наголосу або фонетичного оточення; внутрішня флексія, аблаут.

2. (у поетиці) Риторична фігура, що полягає у повторенні однакових або схожих голосних звуків у ряді слів для створення певного звукового ефекту; різновид асонансу.

1. Оптична властивість лінзи або системи лінз, яка полягає в практично повному усуненні хроматичної аберації (кольорової облуди) для двох або трьох певних довжин хвиль світла, що забезпечує різке та чітке зображення без кольорових облямівок.

2. В оптичному приладобудуванні — високий ступінь корекції кольорової облуди, досягнутий за допомогою апохроматичних лінз, складених з різних сортів оптичного скла.

1. У небесній механіці та астрономії — точка орбіти обертового тіла (планети, супутника, комети тощо), найвіддаленіша від центрального тіла, навколо якого відбувається обертання.

2. У загальному значенні — найвища, найвіддаленіша точка траєкторії руху об’єкта відносно певного центра притягання або відліку.

Апоцит — власна назва рідкісного мінералу, гідроксиду кальцію, який кристалізується в гексагональній системі; зустрічається у вигляді тонких пластинок або лусочок.

1. Людина, яка добровільно відмовилася від своєї віри, зрадила релігійні або ідеологічні переконання, перейшовши до іншого віровчення, ідеології або ставши безвірником; відступник, ренегат.

2. У широкому значенні — той, хто зрікся колишніх переконань, принципів або відмовився від вірності певній організації, справі, соціальній групі; зрадник ідеї.

Апостиль — спеціальний штамп (сертифікат) установленого зразка, що засвідчує підпис, печатку або статус офіційного документа для використання в інших країнах-учасницях Гаазької конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Апостильб — одиниця яскравості в системі СГС, що дорівнює яскравості абсолютно білого поверхневого елемента, який випромінює (або розсіює) світловий потік в один люмен на квадратний сантиметр.