Значення
- (Лінгвістика) –
(у мовознавстві) Звукова зміна в корені слова, що виникає внаслідок чергування голосних залежно від наголосу або фонетичного оточення; внутрішня флексія, аблаут.
- (Лінгвістика) –
(у поетиці) Риторична фігура, що полягає у повторенні однакових або схожих голосних звуків у ряді слів для створення певного звукового ефекту; різновид асонансу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. апофонія, р. апофонії, д. апофонії, з. апофонію, о. апофонією, м. апофонії, к. апофоніє