Словник Української Мови
1. (філос.) Пов’язаний з дуалізмом, що стосується двох протилежних початків, принципів або явищ.
2. (мат., лог.) Пов’язаний з дуальністю, що знаходиться у відношенні двоїстості (наприклад, дуальний простір, дуальне твердження).
3. (лінгв.) Стосовний до граматичної категорії двоїни, що виражає два предмети або істоти (наприклад, дуальна форма іменника).
1. Дуже густий, непрохідний (про ліс, хащі, чагарник тощо).
2. Переносно: дуже глибокий, непробудний (про сон, дрімоту).
3. Переносно: величезний, надзвичайний за ступенем прояву (про невігластво, темряву).
1. (розм.) Так, що викликає дрімоту, сонливість; повільно, одноманітно, нудно.
2. (перен.) У стані дрімоти, напівсну; сонно, мляво.
1. Який має властивість дрімоти, що викликає дрімоту, сонливість; сонний, сонливий.
2. Який перебуває у стані дрімоти, напівсну; зажмурений, млявий (про очі, погляд).
3. Перен. Повільний, млявий, невиразний; що нагадує стан дрімоти.
Який схильний до дрімоти, напівсонний, зажмурений від сну; такий, що викликає дрімоту, сонливий.
Який дрімає, перебуває у стані дрімоти; сонний, зажмурений.
1. Прислівник до слова “дрімливий”; так, що викликає дрімоту, полудріму; сонно, повільно, мляво.
2. Уживається для характеристики повільного, млявого, неквапливого стану або дії.
Який схильний до дрімоти, полюбляє дрімати; сонливий.
Який викликає дрімоту, сприяє засинанню; повільний, одноманітний, нудний.
Який перебуває у стані дрімоти, напівсну; зажмурений, млявий (про очі, погляд).
1. (як дієприкметник) Такий, що дрімає, перебуває у стані легкої, поверхневої сну; напівсонний.
2. (переносне значення) Такий, що знаходиться у стані тимчасової бездіяльності, спокою, прихованого існування, але здатний легко активізуватися (про почуття, силу, явище тощо).
Дріматися — (розм.) перебувати у стані дрімоти, напівсну; клепати очима, відчувати сонливість.