Словник Української Мови
1. Докладно дослідивши, довідавшись про щось, прийти до певного висновку, встановити істину, справжній стан речей.
2. Зрозуміти, усвідомити щось в результаті роздумів або обміну думками.
3. Розтлумачити, пояснити комусь щось, зробити зрозумілим.
4. (у сполученні зі словами “стосунки”, “відносини”) Налагодити взаємні стосунки, вирішити непорозуміння.
1. Дія за значенням дієслова “з’ясувати”; процес встановлення, виявлення істини, причин, обставин чогось, досягнення ясності, повного розуміння чогось.
2. Результат такої дії; висновок, істина, обставини, що стали відомими, зрозумілими внаслідок розслідування, обговорення, аналізу.
1. Призначений для з‘ясування, вияснення чогось; дослідницький, розвідувальний.
2. У військовій справі: призначений для ведення розвідки, отримання відомостей про противника; розвідувальний.
Ставати зрозумілим, очевидним; прояснюватися, виявлятися.
Отримувати пояснення, знаходити відповіді на щось; роз’яснюватися.
Встановлюватися, визначатися (про факти, обставини, деталі).
1. Встановлювати, дізнаватися щось, виявляти справжній стан речей шляхом розпитування, дослідження, аналізу.
2. Розбиратися в чомусь, усвідомлювати, приходити до чіткого розуміння певних фактів, причин або зв’язків.
3. Уточнювати, перевіряти точність або правдивість чогось, вилучати непевність.
Процес отримання, встановлення або уточнення інформації, фактів, обставин; вияснення чогось.
Результат такого процесу; встановлені, з’ясовані відомості.
Обговорення з метою досягнення згоди, порозуміння; узгодження позицій, поглядів.
1. Такий, що підлягає з’ясуванню, потребує вияснення або може бути з’ясований.
2. (У граматиці) Такий, що виконує синтаксичну роль другорядного члена речення — прикладки, яка з’ясовує, уточнює або конкретизує інший член речення (найчастіше підмет).
1. (у граматиці) що стосується способу дії або стану, виражає спосіб здійснення дії; такий, що відповідає на питання «як?» (наприклад: з’ясовний прислівник).
2. (у граматиці, заст.) те саме, що означувальний (у 1 значенні); такий, що виражає ознаку предмета.
1. Такий, що став зрозумілим, вияснений, прояснений; встановлений, визначений.
2. (У філософії) Про поняття, ідею: такий, що отримав чіткість, визначеність, логічну завершеність.
1. (у мистецтві, особливо в кіно та театрі) Творчий прийом або техніка, спрямована на посилення виразності, яскравості та емоційного впливу художнього образу, сцени чи загального враження від твору; інтенсифікація художньої виразності.
2. (переносно) Процес або дія, що робить щось більш помітним, виразним, яскравим у розумінні; акцентування, виокремлення.