1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (діал., заст.) Те саме, що трухлявина — підгнила, розсипчаста деревина або інша органічна речовина.
-
схизидія
Схизидія — у ботаніці: тип плодових тіл у деяких лишайників, що має вигляд розкритої чашечки або блюдця (апотеція), яке розривається зірчасто або неправильними лопатями.
-
філогей
Філогей — чоловіче ім’я давньогрецького походження (грец. Φιλόθεος), що означає “той, хто любить Бога” або “боголюбний”.
Філогей — історична особа, православний святий, шанований у лику святителів як Філогей Кіпрський, архієпископ Кіпрський (пом. близько 1350 р.).
-
труха
Тлумачення із “Словника української мови”* ТРУХ А , и , ж., рідко . Те саме , що п о терть . Малась вона [ хата ] будуватися на дві половини , та , видно , в господаря не стало достатку , і він ледве спромігся на одну , та й то ще не зовсім . Про те говорила недокрита стеля , сяк-так прикидана бур’янами та трухою ( Мирний , IV, 1955, 205); Хіба не тут ловив [ Оксен ] обличчям холодні тіні від хмар у страшні липневі спеки , коли весь степ пах зерном і солом’яною трухою ? (Тют., Вир , 1964, 526); // Те саме , що порохн я . Міцним буковим ціпком Сагайдак почав штурхати в колоди , обдираючи з них кору , з-під якої сипалася бура труха – результат кількарічної праці ненажерливих короїдів ( Добр ., Тече річка … 1961, 294).
-
філогенез
Історичний розвиток органічного світу в цілому або окремих його груп (видів, родів, родин тощо) у процесі еволюції.
Процес еволюційного розвитку будь-якої системи (наприклад, мови, культури, техніки).
-
схизма
1. Розкол у християнській церкві, що призводить до утворення окремих, часто ворогувальних, течій або конфесій; церковний роздор.
2. (В історії) Велика схизма 1054 року — поділ християнської церкви на східну (православну) з центром у Константинополі та західну (католицьку) з центром у Римі.
3. (Переносно) Серйозний розкол, розбрат, роз’єднання всередині будь-якої організації, громадської групи чи ідеологічного руху.
-
схизмат
1. Послідовник схизми; людина, що відокремилася від якоїсь церкви, релігійної громади чи віровчення, утворивши окрему групу.
2. У християнстві, зокрема в православній та католицькій традиціях — той, хто відступив від єдності церкви через неприйняття певних догматів, обрядів або невизнання церковної влади, що призвело до розколу (схизми).
3. Переносно: людина, яка відступила від загальноприйнятих поглядів, правил або відокремилася від якоїсь групи, організації; відступник, відщепенець.
-
трухан
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (заст., діал.) Термін, що позначає суху, розсипчасту землю, перегнілий ґрунт або порохняву речовину; часто вживається в значенні “трухлявина“, “сипучий перегной”.
-
філогенетика
1. Розділ біології, що вивчає історію еволюційного розвитку (філогенез) різних груп організмів, їх походження та споріднені зв’язки.
2. Сукупність методів та принципів дослідження еволюційних взаємозв’язків між таксонами на основі аналізу молекулярних, морфологічних чи інших даних.
-
схизматик
1. Послідовник схизми; той, хто відокремився від якоїсь церкви, релігійної громади чи організації, утворивши окрему течію.
2. У християнській традиції, зокрема в православ’ї та католицизмі — людина, яка свідомо відокремлюється від єдності церкви через неприйняття її догматів, канонів або не підкорення церковній владі, що призводить до розколу (схизми).
3. Переносно: людина, яка відокремилася від будь-якої групи, організації чи колективу через принципові розбіжності в поглядах; розкольник, відступник.