Значення
-
Розкол у християнській церкві, що призводить до утворення окремих, часто ворогувальних, течій або конфесій; церковний роздор.
-
(В історії) Велика схизма 1054 року — поділ християнської церкви на східну (православну) з центром у Константинополі та західну (католицьку) з центром у Римі.
-
(Переносно) Серйозний розкол, розбрат, роз’єднання всередині будь-якої організації, громадської групи чи ідеологічного руху.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. схизма, р. схизми, д. схизмі, з. схизму, о. схизмою, м. схизмі, к. схизмо
Походження слова (Етимологія)
Слово «схизма» походить від грецького σχίσμα, що означає «розкол». Воно пов’язане з грецьким дієсловом σχίζω — «розколюю, розщеплюю, розділяю». У грецьку мову це слово прийшло з індоєвропейської основи, що означала «різати, розділяти». В українській мові воно з’явилося через запозичення з грецької, можливо, за посередництва інших слов’янських мов. Спочатку вживалося в релігійному контексті для позначення церковного розколу, а згодом набуло ширшого значення — будь-якого розколу чи розділення.