Словник Української Мови
1. (У лінгвістиці, текстології) Такий, що містить конкорданс; представлений у вигляді конкордансу (переліку всіх слів тексту з контекстом їх вживання).
2. (У біблеїстиці) Стосований до конкордансу Біблії; такий, що узгоджується з текстом Біблії або її тлумаченням.
3. (У музикознавстві) Такий, що знаходиться в конкордансі; гармонійний, узгоджений, що добре поєднується.
1. Алфавітний покажчик усіх слів тексту з наведенням їхнього контексту або місць у тексті, що складається для лінгвістичного, філологічного або богословського аналізу твору.
2. У музиці: гармонійне поєднання звуків, акорд; згода, гармонія.
Конкомітант — у медицині та мікробіології: мікроорганізм, що постійно або тимчасово супроводжує (знаходиться поряд з) іншим, основним мікроорганізмом у досліджуваному середовищі, культурі чи клінічному матеріалі, не будучи при цьому основним збудником захворювання.
Конкомітант — у біології та екології: організм, що супутньо зустрічається з іншим видом у певному середовищі існування, утворюючи необов’язкову, але характерну супутню зв’язок.
Конкойот — власна назва міста в США, штат Канзас, що походить від англійської назви койота (Canis latrans).
Конкойот — власна назва невеликого міста в США, штат Орегон.
Конкойот — рідкісна вживана українська транскрипція англійського слова “coyote” (койот), що позначає північноамериканського хижого звіра родини псових (Canis latrans).
1. Стосовний до конки — кінної залізниці, що була поширена як міський громадський транспорт у XIX — на початку XX століття.
2. Призначений для конки або пов’язаний з її функціонуванням (наприклад, конковий вагон, конковий рейок).
Конклюзія — у логіці та філософії: висновок, заключна частина логічного міркування, що випливає з посилок; результат умовиводу.
Конклюзія — у риториці та літературознавстві: заключна, підсумкова частина висловлювання, промови чи твору, що містить головний висновок або резюме.
Конклюзія — у праві: дія або поведінка особи, що свідчить про її волю вступити в правовідносини або прийняти пропозицію (наприклад, оплата товару є конклюзійною дією, що підтверджує згоду на угоду).
1. (у праві) Такий, що виражає волю особи не прямо, а через її дії, поведінку чи вчинки, з яких можна зробити чіткий висновок про її наміри; що є результатом конклюдентних дій.
2. (переносно) Такий, що свідчить про щось, що є очевидним доказом або проявом чогось.
1. Закрите засідання кардиналів Римсько-католицької церкви для обрання нового папи римського, що проводиться в ізольованому від зовнішнього світу приміщенні (Сікстинській капелі).
2. Приміщення (спочатку — зала палацу), де відбувається таке засідання кардиналів; у переносному значенні — будь-яке закрите та таємне зібрання для прийняття важливого рішення.
1. Учасник іспанських завойовницьких походів у Північній, Центральній та Південній Америці в кінці XV–XVI століттях, спрямованих на підкорення корінних народів, захоплення нових земель та пошук скарбів.
2. Переносно: людина, яка прагне до завоювання, підкорення когось або чогось, зазвичай з використанням сили або агресивних методів.
1. Іспанська завойовницька експедиція та колонізація Америки, особливо Центральної та Південної, що відбувалася в XV–XVII століттях.
2. Період активної експансії та захоплення нових територій іспанськими конкістадорами на американському континенті.
3. У переносному значенні — рішуче завоювання, підкорення або захоплення чогось (наприклад, нових ринків, вершин, просторів).