конклюдентний

1. (у праві) Такий, що виражає волю особи не прямо, а через її дії, поведінку чи вчинки, з яких можна зробити чіткий висновок про її наміри; що є результатом конклюдентних дій.

2. (переносно) Такий, що свідчить про щось, що є очевидним доказом або проявом чогось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |