конклюдентний
[konkljudɛntnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(у праві) Такий, що виражає волю особи не прямо, а через її дії, поведінку чи вчинки, з яких можна зробити чіткий висновок про її наміри; що є результатом конклюдентних дій.
-
(переносно) Такий, що свідчить про щось, що є очевидним доказом або проявом чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конклюдентний, р. конклюдентного, д. конклюдентному, з. конклюдентного, о. конклюдентним, м. конклюдентнім