конкордантний
[konkordɑntnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(У лінгвістиці, текстології) Такий, що містить конкорданс; представлений у вигляді конкордансу (переліку всіх слів тексту з контекстом їх вживання).
-
(У біблеїстиці) Стосований до конкордансу Біблії; такий, що узгоджується з текстом Біблії або її тлумаченням.
-
(У музикознавстві) Такий, що знаходиться в конкордансі; гармонійний, узгоджений, що добре поєднується.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конкордантний, р. конкордантного, д. конкордантному, з. конкордантного, о. конкордантним, м. конкордантнім