осліплий

1. Який втратив зір, перестав бачити; сліпий.

2. Переносно: який втратив здатність правильно розуміти, оцінювати щось; обдурений, засліплений.

Приклади:

Приклад 1:
Осліплий рот не дихає, а плаче. Секундна стрілка, ніби пульс в мені, Своїх коротких набуває значень.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”