1. Такий, що не зазнав змушення, примусу; вільний від примусу, тиску чи нав’язування чужої волі.
2. (Перен.) Невимушений, природний, спонтанний; такий, що виникає вільно, без зусиль чи напруження.
незмушений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Долон Ні, скажу по правді, не міг би я послухати тебе, хоч би ти смерть видиму віщувала, бо нечестю було б зректися потай того, що сам же я вхвалив прилюдно, на що пристав незмушений, по волі. Кассандра То нащо знати, що тебе спіткає?
— Невідомий автор, “Liesia Ukrayinka”
Частина мови: прикментик () |