незчисленність

1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан предмета, який неможливо підрахувати, обчислити або виразити конкретним числом через його надзвичайну велику кількість, безкінечність або якісну невизначеність.

2. У логіці та математиці — властивість множини, кількість елементів якої не є натуральним числом; нескінченна кількість, що перевищує будь-яке наперед задане число.

3. Переносно — надзвичайно велика, неосяжна кількість чогось (наприклад, явищ, можливостей, варіантів).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |