Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник, що виражає неможливість виконання дії, здійснення стану або досягнення результату; так, що не може бути зроблено або реалізовано через відсутність умов, можливостей або через суперечність законам природи, логіки.
2. У значенні категоричного заперечення або висловлювання крайнього сумніву щодо реалізації чогось; неможливо, аби щось сталося.
3. (У функції присудка) Про стан речей, коли подальші дії або перебування десь стають нестерпними, невиносимими.
Приклад 1:
Щасливо й наповнено минали мої дитячі роки — серед цікавих людей, у розкішному садку, де все буяло, квітло й родило, серед книжок, від яких мене неможливо було відірвати. Письменник Боцяновський був вражений, коли я, десь восьмирічна, випадково почувши дискусію дорослих з якогось питання, тут-таки знайшла в енциклопедії відомості, завдяки яким питання було розв’язано.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Спершу Бомчик, перкусист групи «Станція Психів», розповів про те, як усміхнене лице Перфецького промай нуло в телевізійному додатку до «Плейбоя», показуваному на RTL; наш герой наминав якесь екзотичне їдло у кнайпі, що її обслуговують оголені до пояса дівчата з видатними бюстами — його зведену догори ліву брову неможливо переплутати з жодною іншою. Проте навіть не ця брова вселяє в мене упевненість, що Бомчик не помиляється, а те, що я чудово знаю прихильність Перфецького до високих жіночих грудей.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”