Приклад 1:
Та я своє скінчила, он ніяк не вправиться. Мені не довго.
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Приклад 2:
У мене виявилося саме таке, я побачив її спалах, вона всміхнулась, я все зрозумів, стало до дідька зимно у грудях, залишалося ще з десять кроків, не цілих сто марок у портмоне, які я мав при собі, аж ніяк не Гарантували нашу домовленість, за п’ять кроків до неї я почув «hallo, kommst du mit?»1, ще два кроки я мовчав нарешті видихнув просто у неї «ja, ich komme mit, Liebling, wieviel?»2, вона не відповіла «wieviel», крутнулася на своїх садомазопідборах, узяла мене за руку і підвела до брами. Отже, була все-таки місцевою, зі Швабінґа, браму відчинила ключем, задля special effect’y видобутим із того запаморочливого декольте, і так ми 1 Привіт, підеш ЗІ МНОЮ?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Як бачимо, вже в давнину люди, особливо ж прина- лежні до розвинутих на той час культур, чудово розуміли, що секс може відбуватися і без владарювання похітли вого пана Ph, що секс аж ніяк не є справою тільки двох суб’єкт-об’єктів, а щонай менше — справою всього суспільства. Контроль жерців над процесами зачаття, ха рактерний для всієї праісторії людства, нею, на щастя, не вичерпується.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 4:
Що ти, що ти, заспокоював він, я все вигадав, жодного музею, точніше, був один музей, в якому я ночував, але то без неї, без Неї, й не на ліжку під балдахіном, а в саркофазі, поруч зі скелетом якоїсь князівни, я брехав, як міг, брутально захлинаючись, кудись туди, у простір кімнати, куди вона відійшла, потім був шурхіт простирадел, з-за вікон долітала тиха музика, хтось наспівував просто з ґондолі, йому підтягувало ще кілька голосів, усього їх було три, fi-da-iin, fi da-Ііп… Ще добрих чверть години він вовтузився зі штаньми, скла дав їх на кант, з кишень сипалися монети, цукровані горішки, в’язка якихось ключів, гральні кості, я ніяк не міг усю цю колекцію ідіота визбирати з підлоги, врешті махнув рукою на горішки, бо вони позакочувались аж під двері і, щоб їх дістати, треба було би знову розсовувати т у габаритну меблю, якою я наглухо забарикадував усе на світі. Я згашу світло, сказав я. Навіщо, спитала я з напівтемряви, адже в кімнаті горять лише три свічки.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
