Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан, коли неможливо розрізнити, відрізнити одне від іншого; відсутність розрізнення, нездатність до розрізнення.
2. У філософії та релігії (переважно у східних вченнях) — стан свідомості, в якому зникає сприйняття подвійності світу, протиставлення суб’єкта та об’єкта, “я” та “не-я”; єдність з цілісністю буття.
Приклад 1:
Сьогодні читача вражає прикре нерозрізнення цінностей (і це при тонкому відчутті поетичного слова! ): «Сковорода» — і тут же знакова публікація з її рефреном «Будем, будем бить» у розпал голодного 33-го… Як тут не повторити Шевченкове «серце болить, а розказувать треба…».
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”