Значення
-
Властивість або стан, коли неможливо розрізнити, відрізнити одне від іншого; відсутність розрізнення, нездатність до розрізнення.
-
У філософії та релігії (переважно у східних вченнях) — стан свідомості, в якому зникає сприйняття подвійності світу, протиставлення суб’єкта та об’єкта, “я” та “не-я”; єдність з цілісністю буття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерозрізнення, р. нерозрізнення, д. нерозрізненню, з. нерозрізнення, о. нерозрізненням, м. нерозрізненні, к. нерозрізнення