Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник, що означає: не зачіпаючи, не торкаючись когось або чогось; осторонь, повз, поруч із чимось, не влучаючи в ціль.
2. Прийменник із родовим відмінком, що вказує на просторовий напрямок або місце, минаючи якесь об’єкт або не торкаючись його; повз, біля, коло.
3. У значенні прислівника: не так, не вірно, невідповідно до чогось; даремно, марно.
4. У значенні прислівника: без уваги, зневажливо, не звертаючи уваги; крім, окрім.
Приклад 1:
Він ішов мимо Килинки, суворий, грізний, вона аж відступила на крок. Але коли порівнявся з нею, раптом затримав ходу.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Вулицею не пiду, пройду мимо, бо як по-баче, скаже – нарошне її шукаю.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
— якогось iншого, до млостi тривожного збудження — мов перед операцiєю або екзаменом: щось iз гулом клубилося, насуваючись на неї, щось необорне, темне й грiзне, щось самочинне i тому справжнє, ще можна було ухилитись, пригнути голову, i хай би пронеслося мимо, але в нiй не було страху, була — уже ввiмкнена, пiднесено‑пружна готовнiсть негайно рвонути назустрiч життю, скоро тiльки воно само припускає з засидженого мiсця: справжнє — нагода рiдкiсна, це те, що бiльше за тебе, до чого мусиш доростати, виплигуючи зi шкiри, скидаючи її позад себе, сiм шкiр, дев’ять шкiр, аби тiльки не зупинятись! — добро, приймаю, очi в очi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”