нездатність

Властивість за значенням прикметника “нездатний“; відсутність здатності, можливості, уміння або права щось зробити, здійснити.

Стан організму або його частини, що характеризується втратою функцій, неможливістю виконувати певну дію (наприклад, працювати, пересуватися).

У праві: відсутність законних підстав або повноважень для здійснення певних дій або ухвалення рішень.

Приклади вживання

Приклад 1:
й водночас нездатність до «спокійної» щоденної самореалізації у конкретному державному бутті. Я завжди дуже болісно відчувала цю історичну колізію.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Частина мови: іменник (однина) |