1. Властивість за значенням прикметника “непокірний“; нездатність або небажання коритися, підкорятися кому-, чому-небудь, виявляти покірність; непослух, норовливість.
2. Поведінка, вчинки, що виражають таку властивість; опір, спротив.
непокірність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я був ніжний і ніяковий, і навіть Наталя часто читала мені марксистські нотації за мою розхристаність і непокірність певним догмам, в які вона свято, як начотниця, вірила, не розглядаючи їх крилато, в дії, в зв’язку з життям. Але ми ж були молоді, і кожний по-свойому молився марксівському богові.
— Володимир Сосюра, “Сосюра Володимир. Третя Рота”
Частина мови: іменник (однина) |