непокірний

1. Такий, що не підкоряється, не слухається, чинить опір; неслухняний, непослушний.

2. Який виражає непокору, спротив; повний непокори, виклику.

3. (переносно) Такий, що важко піддається обробці, вихованню, прирученню; невгамовний, нездоланий.

Приклади вживання слова

непокірний

Приклад 1:
Він у 689 р. до н. е. вдерся в непокірний Вавилон і зрівняв це квітуче місто із землею, навіть затопив його водами Євфрата й прокляв саму територію, щоб туди більше не ступила нога людини. Статуї вавилонських богів, які були святинями і для ассирійців, цар-психопат вивіз до Ассирії.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
30–31.03.1935 Сонетоїди І. П. Г. Тичина Поет Тичина на одному ювілейному бенкеті зайняв місце серед кооператорів Король невінчаний, і маг, і maitre, В новім pince-nez і яснім ореолі, Тобі кори́ться непокірний метр — Спондеї, дактилі, хореї і тріолі. Колись Орфеїв переливний спів Міг зачаровувать каміння і звірів, Ти ж до краси знайшов таємні дверці В «Дніпросоюзнім» і «Центральнім» серці.
— Бажан Микола, “Карби (зібрка)”