Приклад 1:
Неслухняний крок пізнав себе у цій ході невпинній, а ти лише в його ступаєш слід. І вужчає благенька смужка літ, мов тінь твоя, що йде тобі назустріч і врочить, врочить… Ось і заламалась твоя дорога.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Приклад 2:
— Прискучило тобі зо мною жити, — Промовив брат, — нехай і так, Нехай сміється Шпак; Мене згадаєш, милий друже, І пожалкуєш дуже, дуже… III Остався Голуб сам; сумуючи, сидить; А неслухняний брат летить, летить… Де не взялась на небі чорна хмара, І блискавка, і дощ, неначе божа кара. Злякався Голубок І на суху вербу спустився; Як не ховавсь, як не тулився, А все-таки як хлющ обмок.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
Тодi збалакались за мужикiв, i писар їх лаяв, що народ став неслухняний i все хоче, щоб на дурничку йому роблено, мов i не тямить, що, хоч такси й нема, ну а всякому звiсно, що опрiч годової плати, треба писаревi i за кожну роботу — чи за пашпорт, чи за розписку, чи ще за що — окремо заплатити… а мужик коли й скаже, що принесе мiрку картоплi, то пришле тiльки пiвмiрки, i отак усе… Гомонiли довгенько, аж поки писар сказав: — Ну, знаєш шо, Романе Пилиповичу? Хадьом до мене обiдать!
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”