Словник Української Мови
Буква
1. Такий, якого ніколи не бувало раніше; безпрецедентний, надзвичайний, вражаючий своєю новизною або силою.
2. Надзвичайний за своїми якостями, властивостями; видатний, незвичайний, феноменальний.
3. (У розмовному вживанні) Дуже великий за розміром, кількістю або інтенсивністю; надмірний, величезний.
Приклад 1:
Лише ковалі невсипучі, Куючи від сходу до сходу Металь небувалий, сліпучий, Ворожать майбутні походи. «Заходить сонце…» Заходить сонце.
— Невідомий автор, “105 Oleh-Olghich-Vybranne”
Приклад 2:
У звідомленні за рік 1863–4 Театральний Виділ пише: “Розпи- саніє премій принесло удивительний (небувалий) і ніколи ненадіян- ний успіх, бо до сих пop (25 березня 1865) надослано до Театрально- го Виділа звиш (понад) 20 драматичних сочиненій (творів), що єсть свідоцтвом певним, яко наша молода сцена має в собі животную силу і удержана буде щодо репертуару, подлинними (оригінальни- ми) народними сочиненіями. До сих пop принуждени (приневолені) булисьмо употребляти (користуватися), з малими изіятіями (винят- ками), сочиненія братей наших закордонних, тепер же представлені будут на нашім театрі сочиненія наших тукраєвих родимців, взятиї з житя семейного і гражданського (суспільного) нашої галицької Руси”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”