Словник Української Мови
Буква
1. Властивість бути численним, наявність великої кількості однорідних елементів, явищ або ознак; різноманіття.
2. У філософії та соціальних науках — концепція, що визнає існування різних, часто рівнозначних, точок зору, підходів, ідентичностей або форм життя у суспільстві, які не зводяться до єдиної основи.
3. У математиці та логіці — характеристика множини, що означає належність до неї більше ніж одного елемента; протилежність одиничності.
Приклад 1:
Як екзистенціаліст Домонтович міркує про сутність людини, поставленої поза історію і суспільним буттям, про множинність її ідентичності, про плинність часу та релятивність істини, про абсурдність життя та нездійсненність свободи. Тому всі його герої в свій спосіб проживають цілий спектр екзистенційних станів, серед яких тривога, нудьга, непевність, навіть невроз, які з часом найдуть своє втілення на сторінках Камю і Сартра.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Наприклад, Стефан Зизаній , один з провідних викладачів цієї школи , відкрито висловлював і обстоював (1596) ідею про множинність і нескінченність світів у Всесвіті.450 Спершу вчення Коперника в Україні, як і в Західній Європі, сприймали на тлі традиційної геоцентричної моделі світу дуже критично. Але воно поступово проникло в навчальні програми з астрономії й завоювало собі право на існування в українській астрономічній думці XVII ст.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”