Словник Української Мови
Буква
1. Викликати в кого-небудь певні думки, почуття, настрій; вселяти, навівати (у 1 знач.).
2. Спонукати когось до чогось, переконувати в чомусь, впливаючи на свідомість, волю; навертати на думку.
3. перен. Створювати враження чогось, нагадувати щось; навівати (у 2 знач.).
Приклад 1:
В другій частині збірки автор акцентує увагу на моралістичних міркуваннях, аналогіях, покликаних навіювати читачеві ті або інші думки. Байкаря дедалі більше захоплює не обробка фабули, а майстерність її повчального витлумачення.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”