1. Віяти, дути (про вітер, повітря), спричиняючи рух повітря, приносячи з собою що-небудь.
2. перен. Викликати, вселяти що-небудь (думки, почуття, настрій тощо); навіювати.
навівати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але ж її дух іще довгі роки кружлятиме над на- шою сценою, щоб молодшому поколінню навівати на душу добрий спомин про безконечну любов мистецтва, про щирий труд та вірну службу Рідній Сцені… * * * Конечні межі зарисованої праці не дають мені спромоги сказа- ти всього, що зберегла моя пам’ять, уява й серце для тих усіх, і про тих усіх, життя яких горіло в жертівному вогні для українського те- атрального мистецтва. Тим-то я обмежуся вже лише коротенькими / 157 ÍÀÐÈÑ ²ÑÒÎв¯ ÓÊÐ À¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÒÅÀÒÐÓ Â Ã ÀËÈ×ÈͲ замітками про деяких замітніших: одні з них уже на правді, а другі ще в живих… Замітним актором на нашій сцені був Антін Моленцький *, правдиве прізвище Найбок (1843–1873), родом зі Золочева, що слу- жив довше в польських провінціональних трупах (Лобойко, Іва- новський, Каліцинський).
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”
Частина мови: дієслово () |