Словник Української Мови
Буква
НАСТО́ЮВАТИ, дієслово, недоконаного виду.
1. Наполегливо домагатися чогось, прагнути здійснення чогось, не відступаючи від свого. Настоювати на своєму рішенні.
2. Готувати настій, витримувати що-небудь у рідині для отримання настою, екстракту. Настоювати трави на спирту.
Приклад 1:
Ніхто не наважився б настоювати або вимагати чогось од вас… І з боку голови це швидше пропозиція, так сказати, запитання, як я розумію. Нічого більше.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Я тiльки думала, що товаришка Уляна, може, й має рацiю настоювати на своєму, i думала, що вона одна з тих невдачникiв, що приходять на свiт тiльки для того, щоб мучитись. Раптом по садках долетiв до нас рев iз зоологiчного: то ревiв за гратами.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”