Значення
-
Властивість або стан того, що є манірним; надуманість, штучність у поведінці, мові, жестах тощо; витончена, але позбавлена природності вишуканість.
-
(у мистецтві, літературі) Сукупність характерних, часто надмірно витончених або вигадливих прийомів, стилістичних особливостей, що становлять індивідуальну манеру митця або цілого художнього напряму, іноді з відтінком штучності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. манірність, р. манірності, д. манірності, з. манірність, о. манірністю, м. манірності, к. манірносте