Древослів

Словник Української Мови

набити

Буква

НАБИ́ТИ. Док. до набива́ти.

1. Ударяючи, наповнити що-небудь чимось; вбити, втиснути всередину. Набити люльку тютюном.

2. Наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи всередину. Набити матрац соломою.

3. Прикріпити, натягнувши, оббиваючи (обручі, шини тощо). Набити обручі на бочку.

4. Нанести малюнок на тканину за допомогою спеціальних форм (у вибійництві). Набити візерунок на полотно.

5. Ударами спричинити біль, забити місце. Набити ґулю на лобі.

6. Здобути, убиваючи (про дичину). Набити багато качок на полюванні.

7. перен., розм. Набути досвіду, вправності в чомусь. Набити руку в цій справі.

Приклади вживання

Приклад 1:
В і п о л и ч к у в а т и — набити по лиці, надавати ляпасів. Віпулити — вилупити («а ти вже очі віпулині, як цибулі»).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Так вiн колись бiг за вовком пiдстреленим: нiколи було вдруге рушницю набити, щоб стрельнути, i вiн напружував усю силу, щоб наздогнати закривавленого звiра i добити з рук, розтрощивши йому голову. Так вiн бiг i тепер, сам не розумiючи, не думаючи про те, нащо йому ловити Романа i що йому той Роман зробив.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів