Древослів

Словник Української Мови

набирач

[nɑbɪrɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Той, хто набирає, вербує кого-небудь (наприклад, робітників, учнів, учасників якоїсь справи).

  2. Той, хто набирає, складає текст із друкарських літер; складач, друкар.

  3. Пристрій, механізм для набирання чого-небудь (наприклад, води, сипких матеріалів, тексту на клавіатурі).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. набирач, р. набирача, д. набирачеві, з. набирача, о. набирачем, м. набирачеві, к. набирачу

Більше записів