міцнення

Процес надання міцності, зміцнення, укріплення чогось; дія за значенням дієслова “міцнити”.

У техніці, будівництві: підвищення несучої здатності, стійкості конструкції або матеріалу шляхом додавання елементів, зміни структури тощо.

У переносному значенні: посилення, укріплення (наприклад, міцнення здоров’я, духу, влади, дружби).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |