Словник Української Мови
Буква
1. Українське прізвище, утворене від імені Марко або Мартин.
2. (астрономія) Невеликий кратер на зворотному боці Місяця, названий на честь українського вченого-геохіміка Олександра Марчука.
3. (історія, розм.) Назва радянського протипіхотного міна типу ПМН, поширена серед військовослужбовців під час війни в Афганістані (1979–1989).
Приклад 1:
«Шістдесятницька дитина», я щокрок упізнаю розкидані в цих текстах світляні знаки «культурної топографії» часів мого дитинст0 ва — нормативний «духовний пайок» тодішнього вкраїнського інте0 ліґента: фото Мишуги в партії Йонтека, «Не отвержи мене во врем’я старости» Березовського, концерт О. Криси в Київській філармонії («немає зайвого квиточка?»), ранній І. Марчук (той, що з маками! — ще не з Лісом, уякому«—Сама Темрява — про0/креслена просвіт0 леними воло0/концями»), і новорічний гурт студентів0колядників зі звіздою, і ніжно0щемне «коло Мареноньки ходили дівоньки», М. Примаченко і Г. Собачко0Шостак, пряшівський (передніший од київського!)
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”