манна

[mɑnnɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У Біблії: чудесна їжа, яку Бог посилав ізраїльтянам під час їхнього сорокарічного мандрування пустелею після виходу з Єгипту; символ благодаті та Божого піклування.

  2. Ботанічна назва (Echinochloa) однорічних трав’янистих рослин родини злакових, зокрема курячого проса (Echinochloa crus-galli), що росте як бур’ян на поливаних землях.

  3. Заст. Солодкий сік деяких дерев (наприклад, ясена, в’яза), що виступає на листі та гілках у вигляді застиглих крапель; також цукристий виділений сік деяких комах (наприклад, попелиці).

  4. Кулінарія: крупа з зерен однолітньої рослини манна (Triticum monococcum), а також страва (каша), приготовлена з цієї крупи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. манн, р. манна, д. маннові, з. манна, о. манном, м. манні, к. манн

Більше записів