Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням «мандрувати»; пересування, подорожування (часто тривале або пов’язане з певними труднощами) з метою відвідування різних місць, країн тощо.
2. Перен. Тривалий процес духовних пошуків, внутрішніх змін або творчого розвитку.
3. У біології — активне переміщення тварин (особливо птахів, ссавців) на значні відстані, часто сезонне або циклічне.
Приклад 1:
Тарас ПРОХАСЬКО, мандрівний філософ, чиї мандрування тоді ще не переросли у філософію, але вже спричинилися до філофілії та софійного просвітлення, помітного навіть у погляді. Юрко ПРОХАСЬКО, Тарасів брат, загадковий юнак, що немов зійшов із затінених Врубелівських полотен, незрівнянний перекладач Гайдеґера, самітник.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”