Значення
- (Юриспруденція) –
Піддавати самосуду, розправлятися без суду і слідства (зазвичай про вбивство або жорстоке побиття підозрюваного в злочині натовпом).
- (Соціологія) –
Переносно: жорстоко публічно осуджувати, зневажати або атакувати когось, часто без належного розгляду обставин (наприклад, у медіа чи соціальних мережах).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я лінчую, ти лінчуєш, він лінчує, ми лінчуємо, ви лінчуєте, вони лінчують
Походження слова (Етимологія)
Слово «лінчувати» походить з англійської мови: англійське дієслово lynch означає «розправлятися самосудом». Воно пов’язане з ім’ям американського судді та плантатора Чарльза Лінча (1736–1796) зі штату Вірджинія, який запровадив такий спосіб розправи. В українській мові це слово з’явилося через посередництво інших європейських мов, зокрема польської, білоруської, чеської, болгарської та інших, де воно також запозичене з англійської.